Проект

вноситься народними депутатами України

В.РИБАКОМ

О.ПОПОВИМ

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Цей Кодекс регулює питання забезпечення реалізації права громадян на житло, управління житловим фондом, його утримання та збереження, правовідносини фізичних і юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування у житловій сфері.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Забезпечення прав громадян на житло

1. Держава відповідно до Конституції України створює умови та сприяє громадянам у реалізації права на житло.

Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати житло, набути право власності на житло на підставах, що не заборонені законом, або наймати житло в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Право на безоплатне одержання житла в користування з державного або комунального житлових фондів та на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла надається громадянам України відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у житловій сфері.

3. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше, ніж на підставі закону або за рішенням суду.

Стаття 2. Житлове законодавство

1. Житлове законодавство базується на Конституції України і складається з цього Кодексу, законодавчих актів, що регулюють правовідносини у цивільній та житловій сфері, та прийнятих на їх виконання інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Відносини, що регулюються житловим законодавством

1. Житлове законодавство регулює відносини щодо:

1) виникнення, здійснення і припинення права власності на житло;

2) ведення обліку та надання житла громадянам, які користуються правом на його одержання або поліпшення житлових умов;

3) реалізації прав та виконання обов’язків власників і наймачів житла;

4) формування, управління, використання, утримання та збереження житлового фонду;

5) надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

6) збереження та бронювання житла, яке перебуває в державній та комунальній власності;

7) приватизації житлового фонду;

8) забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та соціальних гарантій;

9) надання державної підтримки громадянам для оплати житлово-комунальних послуг та внесення плати за наймання житла.

2. Відносини щодо відведення земельних ділянок для житлового будівництва, проведення будівництва і реконструкції житлових будинків, надання кредитів на будівництво чи придбання житла, регулюються відповідним законодавством, будівельними і санітарними нормами з урахуванням норм цього Кодексу.

Стаття 4. Суб’єкти права власності на житло

1. Суб’єктами права власності на житло є фізичні та юридичні особи, держава та територіальні громади сіл, селищ і міст.

2. Усі суб’єкти права власності на житло мають рівні права на володіння, користування, розпоряджання своєю власністю відповідно до закону.

Стаття 5. Об’єкти права власності на житло

1. Об’єктами права власності є житлові комплекси, житлові будинки, квартири, частини житлових будинків чи квартир, призначені для проживання.

Стаття 6. Права та обов’язки власників житла

1. Власник житла — держава, територіальна громада села, селища або міста, фізична чи юридична особа, яка набула право власності на житло відповідно до закону.

Власник житла має право на володіння, користування і розпоряджання житлом особисто або разом з іншими особами.

Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме:

1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші договори, не заборонені законом;

2) використовувати в установленому законом порядку належне йому житло для провадження господарської діяльності, крім промислового виробництва, та іншої не забороненої законом діяльності;

3) передавати належне йому житло в тимчасове користування іншим особам на підставі відповідних договорів;

4) заповідати належне йому житло відповідно до закону.

2. Власник житла зобов’язаний забезпечити належне управління житлом, ремонт і утримання житла та прибудинкової території, пристосування житла з урахуванням вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями, запобігати заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, не порушувати права та інтереси інших осіб, а також дотримуватися правил користування житловими приміщеннями та рішень органів місцевого самоврядування.

Власник житла за своїми зобов’язаннями відповідає власним майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законом.

Стаття 7. Призначення, види та категорії житлового фонду

1. Житловим фондом є сукупність усіх видів та категорій житла (житлових будинків, квартир, інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них).

Розміщення в житлових будинках (квартирах) промислового виробництва забороняється.

Вимоги щодо обмежень чи припинення господарської або іншої не забороненої законом діяльності у житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише відповідно до закону.

2. За формою власності житловий фонд поділяється на:

1) приватний житловий фонд;

2) державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам та організаціям на праві господарського відання або оперативного управління;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст.

Житлові будинки, квартири, інші приміщення можуть перебувати у спільній власності декількох суб’єктів різних форм власності на житло.

3. За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на:

1) житловий фонд загального призначення, до якого належить житло всіх форм власності, що використовується громадянами на загальних підставах;

2) житловий фонд соціального призначення, до якого належить житло всіх форм власності, що надається на певний строк органами місцевого самоврядування громадянам України, що потребують соціального захисту відповідно до закону;

3) житловий фонд спеціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, установ та організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян у порядку і на умовах, передбачених статтями 99-108 цього Кодексу та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у житловій сфері.

Стаття 8. Формування житлового фонду за функціональним призначенням

1. Житловий фонд за функціональним призначенням формується шляхом:

1) будівництва нового житла;

2) реконструкції існуючого житла, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;

3) дарування житла;

4) передачі в державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним;

5) передачі забудовниками частки житлової площі в новозбудованих будинках місцевим радам на підставах, передбачених законодавством;

6) передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого за рахунок коштів державного бюджету;

7) набуття права власності на житло на інших підставах, передбачених законом.

Стаття 9. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові та навпаки

1. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові здійснюється у разі:

1) визнання в установленому законодавством порядку житлового будинку, житлового приміщення непридатним для проживання;

2) зміни функціонального призначення житлового будинку, житлового приміщення.

2. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові здійснюється у разі:

1) наявності волевиявлення власника житла;

2) розташування такого приміщення на першому поверсі або вище за можливості облаштування окремого входу (виходу) до такого приміщення, а також за умови, що приміщення, розташовані безпосередньо під ним, нежитлові;

3) за наявності письмової згоди на переведення житлових приміщень у нежитлові, наданої заінтересованими особами (співвласниками, особами, що проживають у таких та суміжних приміщеннях, та чиї майнові або немайнові права та інтереси можуть бути порушені);

4) наявності висновків державних органів відповідно до закону з питань переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові.

3. Переведення нежитлових будинків (їх частин), нежитлових приміщень у житлові здійснюється у разі наявності:

1) волевиявлення власника приміщення;

2) письмової згоди на переведення нежитлових приміщень у житлові, наданої заінтересованими особами (співвласниками, особами, що користуються такими та суміжними приміщеннями та чиї майнові або немайнові права та інтереси можуть бути порушені);

3) висновків державних органів, підготовлених відповідно до закону з питань переведення нежитлових будинків (їх частин), нежитлових приміщень у житлові.

4. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові та навпаки здійснюється органами місцевого самоврядування на підставі письмової заяви власника відповідного приміщення або підприємства, установи чи організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває відповідний житловий фонд.

У разі коли співвласниками приміщень є діти або недієздатні особи, переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові приміщення та навпаки здійснюється відповідно до закону за згодою органів опіки та піклування.

5. Переведення придатних для проживання житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, а також виключення житлових будинків (їх частин), квартир у багатоквартирних житлових будинках із складу житлового фонду у випадку, передбаченому пунктом 4  частини першої статті 11 цього Кодексу, не є підставою для надання їх власнику іншого житла.

6. Власник приміщення або уповноважений ним орган (особа) має право оскаржувати до суду відмову в наданні дозволу або винесенні рішення про переведення житлових приміщень у нежитлові та навпаки.

7. Порядок переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові та навпаки визначається центральним органом виконавчої влади  з питань житлово-комунального господарства.

Стаття 10. Види діяльності, провадження яких дозволяється у нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), квартирах

1. Перелік видів діяльності, провадження яких дозволяється в нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), квартирах, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду

1. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду здійснюється органами місцевого самоврядування у разі:

1) визнання житла аварійним;

2) визнання житла непридатним для проживання;

3) знесення житлових будинків (їх частин), квартир з мотивів  суспільної необхідності;

4) переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові.

Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду не позбавляє власників чи співвласників права власності на них, крім випадків знесення житлових будинків.

2. Порядок обстеження житлових будинків (їх частин), квартир з метою визнання непридатними для проживання, або такими, що підлягають знесенню, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України у житловій сфері

1. До повноважень Кабінету Міністрів України належить:

1) забезпечення формування та реалізації державної політики;

2) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм;

3) координація діяльності центральних органів виконавчої влади;

4) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства в житловій сфері

1. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства:

1) готує пропозиції щодо формування державної житлової, науково-технічної та економічної політики;

2) організовує в межах своїх повноважень розроблення державних та регіональних програм;

3) забезпечує відповідно до законодавства реформування житлового господарства;

4) розробляє в межах своїх повноважень систему нормативно-правових актів з питань формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил, у тому числі з урахуванням вимог людей з обмеженими фізичними можливостями, а також з питань утримання, експлуатації, поточного і капітального ремонту, реконструкції об’єктів житлового фонду;

5) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо демонополізації у сфері житлового господарства, сприяє впровадженню конкурентних засад у сфері надання житлово-комунальних послуг;

6) забезпечує здійснення державного нагляду і контролю за використанням та утриманням житлового фонду та об’єктів комунального господарства за допомогою державної житлово-комунальної інспекції;

7) забезпечує здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням виконавцями/виробниками послуг стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у межах, установлених цим Кодексом та законами;

8) координує діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

9) здійснює нормативно-методичне забезпечення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна.

Стаття 14. Повноваження органів місцевого самоврядування в житловій сфері

Органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

1) сприяють розвитку житлового будівництва, забезпечують комплексний розвиток житлово-комунального господарства і розвиток ринку житлово-комунальних послуг;

2) забезпечують управління комунальним житловим фондом та житловим фондом соціального призначення, визначають у встановленому законом порядку виконавця житлово-комунальних послуг у такому житловому фонді, організовують належне обслуговування і ремонт житлового фонду, упорядкування та утримання прибудинкових територій;

3) вживають заходів до енергозбереження і забезпечення збереження житлового фонду незалежно від форми власності та можуть надавати власникам, управителям, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житловим кооперативам бюджетні кошти для проведення капітального ремонту та здійснення енергозберігаючих заходів;

4) забезпечують надання житлово-комунальних послуг, встановлюють ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги  відповідно до закону, затверджують норми споживання та якості житлово-комунальних послуг, здійснюють контроль за їх додержанням;

5) здійснюють на підставі письмової заяви власника житла або підприємства, установи, організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, переведення житлових приміщень у нежитлові і навпаки,  погоджують проведення реконструкції житла та знесення  непридатних для проживання житлових будинків;

6) ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, приймають рішення при наявності таким громадянам житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення на підставах і в порядку, що визначені законодавством;

7) видають відповідно до закону охоронні свідоцтва (броню) на житло;

8) сприяють створенню об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків, об’єднань власників житла;

9) фінансують за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел житловий фонд соціального призначення;

10) здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, вживають заходів до забезпечення його збереження;

11) ведуть моніторинг сукупного доходу громадян, які перебувають на обліку для отримання соціального житла або вже отримали таке житло;

12) ведуть облік наявного житлового фонду всіх видів і категорій;

13) створюють умови для розвитку конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, забезпечують рівні умови діяльності суб’єктам господарювання на такому ринку незалежно від їх організаційно-правової форми;

14) здійснюють контроль за квартирним обліком, який ведеться підприємствами, установами та організаціями відповідно до закону;

15) забезпечують проведення приватизації житла відповідно до закону;

16) забезпечують підготовку та перепідготовку кадрів у сфері управління житлом;

17) сприяють облаштуванню житла до вимог людей з обмеженими фізичними можливостями;

18) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

РОЗДІЛ II РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО

Глава 1. ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО

Стаття 15. Реалізація права громадян на житло

1. Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати, придбати у власність або одержати житло у найм у порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Державні гарантії щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян здійснюються у порядку, передбаченому відповідними законами.

2. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом його будівництва та/або придбання у власність:

1) держава:

створює умови для надання кредитів для будівництва чи придбання житла;

надає одноразову цільову державну допомогу, згідно з діючим законодавством, громадянам, що потребують поліпшення житлових умов, для здійснення ними першого внеску на будівництво доступного житла;

надає можливість приватизувати займане житло відповідно до закону;

2) органи місцевого самоврядування можуть надавати громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов відповідно до закону, можливість будівництва чи придбання житла із застосуванням механізму солідарного фінансування, пільгового кредитування тощо;

3) підприємства, установи та організації усіх форм власності можуть забезпечувати будівництво чи придбання житла громадянам, які перебувають з ними у трудових або інших відносинах, у прийнятних для них формах, що не суперечать закону.

Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до закону.

3. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом одержання його у найм:

1) держава в особі державних підприємств, установ та організацій надає громадянам житло з державного житлового фонду спеціального призначення відповідно до закону;

2) органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

надають громадянам, які перебувають на обліку для отримання соціального житла, у користування житло із житлового фонду соціального призначення;

надають громадянам житло з комунального житлового фонду спеціального призначення при його наявності;

можуть надавати громадянам у найм житло з комунального житлового фонду загального призначення на умовах та у порядку, визначеному законом та органами місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи та організації усіх форм власності можуть надавати у найм громадянам, які перебувають з ними у трудових або інших відносинах, житло із житлового фонду спеціального призначення, що перебуває у їх власності, на умовах, прийнятних для сторін, які не суперечать закону;

4) власники житла можуть надавати у найм громадянам житло, що належить їм на праві власності, на умовах та у порядку, визначеному договором.

4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, можуть придбати житло на загальних умовах. Їм також може надаватися в користування житло із житлового фонду спеціального призначення відповідно до статей 101-104 цього Кодексу.

5. Громадянин України не може бути:

1) обмежений у праві власності на користування житловими приміщеннями інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом;

2) примусово позбавлений житла інакше, ніж за рішенням суду, прийнятим відповідно до закону.

Стаття 16. Вік, з якого громадяни реалізують право на одержання житла за договором найму

1. Громадяни України самостійно здійснюють право на найм житла після набуття повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Стаття 17. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов

1. Підстави для визнання громадян такими, що мають право на отримання соціального та доступного житла, визначаються законом.

2. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які:

1) забезпечені житловою площею нижче норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування;

2) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї або в комунальній квартирі. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

3) не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків-інтернатів, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, – після набуття повної цивільної дієздатності), бездомні, безпритульні, постраждалі від надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (стихійного лиха);

4) проживають в аварійному, ветхому житлі або в житлі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від строку проживання;

5) проживають в одній кімнаті по дві і більше сімей (незалежно від родинних зв’язків), а також є особами різної статі віком старше дев’яти років (крім подружжя);

6) проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного та комунального житлового фонду;

7) проживають у гуртожитках.

3. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, також з інших підстав, передбачених законом.

Стаття 18. Облік осіб, які потребують поліпшення  житлових умов

1. Правом взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - квартирний облік), користуються громадяни України, які відповідно до закону:

1) мають право на отримання соціального житла;

2) забезпечуються житлом за рахунок державного та комунального житлового фонду спеціального призначення;

3) забезпечуються житлом з комунального житлового фонду на умовах найму за доступну плату за такий найом;

4) забезпечуються за доступну ціну житлом із комунального житлового фонду та мають право на одержання кредиту, іншої фінансової допомоги для будівництва чи придбання житла.

2. Облік громадян, які мають право на отримання соціального житла, ведеться відповідно до закону.

3. Квартирний облік осіб ведеться:

1) за місцем їх постійного проживання - органами місцевого самоврядування;

2) за місцем роботи – підприємствами, установами, та організаціями незалежно від форми власності за рішенням їх органів управління.

Порядок ведення квартирного обліку осіб підприємствами, установами та організаціями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови взяття на квартирний облік осіб, які залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв’язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.

Взяття громадян на квартирний облік здійснюється на підставах, передбачених статтею 17 цього Кодексу.

Списки громадян, узятих на квартирний облік, підлягають оприлюдненню в порядку, передбаченому законом.

4. У разі смерті особи, що перебувала на квартирному обліку, за членами її сім’ї, які перебували на квартирному обліку разом з нею, зберігається  право на подальше перебування на ньому в разі, коли сім’я після смерті заявника не втратила права на поліпшення житлових умов. Таке ж  право зберігається за членами сім’ї особи, яка перебувала на обліку і  була знята з обліку на підставах, зазначених у пункті 3 частини першої  статті 20 цього Кодексу, якщо сім’я і надалі потребує поліпшення житлових умов.

У разі ліквідації підприємств, установ та організацій або скорочення чисельності працівників за особами, які перебували на квартирному обліку, та членами їх сімей зберігається право подальшого перебування на цьому обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування із збереженням строку перебування працівника на квартирному обліку за місцем роботи. За такими громадянами також зберігається право на першочергове або позачергове отримання житла відповідно до закону.

5. Особи, які штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу, переведення житлового приміщення у нежитлове, або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсуття чи зруйнування, зміни місця проживання (крім випадків одруження), не беруться на квартирний облік.

6. Особи, прийняті на квартирний облік до набрання чинності цим Кодексом, мають право на включення до списків на одержання соціального житла відповідно до закону.

7. Після набрання чинності цим Кодексом особи, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 17 цього Кодексу, але не мають права на отримання соціального житла, мають право на включення до списків на одержання кредиту на будівництво чи придбання житла відповідно до закону.

Стаття 19. Черговість поліпшення житлових умов громадян

1. Надання особам, які перебувають на квартирному обліку, житла з житлового фонду соціального та/або загального призначення здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.

Черговість надання особам житла визначається за часом взяття на квартирний облік.

2. Незалежно від перебування на квартирному обліку житло поза чергою надається особам, якщо їх житло:

1) стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;

2) підлягає знесенню у зв’язку з аварійним станом;

3) підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду у зв’язку із суспільною необхідністю.

3. Поза чергою житло надається таким особам, що перебувають на квартирному обліку:

1) інвалідам війни та особам, прирівняним до них у встановленому законом порядку, - протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання житлового приміщення, а з них інвалідам I групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання житлових приміщень перед усіма іншими категоріями осіб, які мають право на позачергове одержання житла;

2) особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

3) колишнім малолітніми (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами унаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами унаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, - протягом року з дня подання заяви;

6) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;

7) дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або повернення від опікуна (піклувальника), а також особам з їх числа, після чого надається упоряджене соціальне житло протягом місяця;

8) інвалідам з дитинства, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

9) особам, що незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі коли неможливе повернення житла, займаного ними раніше;

10) спеціалістам, запрошеним на роботу згідно з трудовим договором, яким передбачається забезпечення житлом.

 11) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на зазначених підставах, її сім’я зберігає право на пільгове одержання житла;

12) особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби;

13) сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, у разі потреби у поліпшенні житлових умов.

4. У першу чергу житло надається таким громадянам, які перебувають на квартирному обліку:

1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом,  з них учасникам бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво  під час участі в бойових діях чи при виконанні обов’язків військової служби, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

2) учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;

3) інвалідам I і II групи;

4) особам, що мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР ” усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями “За відвагу ”;

6) колишнім неповнолітнім, яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років, в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками у період Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, що народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

7) колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітьми партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

8) особам, реабілітованими відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;

9) особам, які хворіють на тяжкі форми хронічних захворювань згідно з переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

10) членам сімей та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

11) членам сімей, які мають дитину-інваліда;

12) звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;

13) членам сімей осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов’язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14) особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв’язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку в разі, якщо це передбачено колективним договором;

15) учителям чи іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл.

16) Особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

5. Право позачергового та першочергового одержання житлового приміщення може бути надано іншим категоріям громадян у випадках, установлених законом.

Стаття 20. Підстави для зняття осіб з квартирного обліку

1. Особи знімаються з квартирного обліку в разі:

1) втрати права на поліпшення житлових умов, у тому числі права на отримання соціального житла;

2) поліпшення житлових умов, у результаті якого зникла потреба в одержанні іншого житла;

3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законом;

4) припинення трудових відносин з підприємством, установою чи організацією особою, що перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, відповідно до статті 18 цього Кодексу;

5) подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квартирний облік, або вчиненням неправомірних дій посадовими особами при взятті на квартирний облік.

2. Зняття з квартирного обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття особи на квартирний облік.

3. Рішення про зняття з квартирного обліку за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадянинові копії відповідного рішення протягом 15 днів після його прийняття.

Рішення про зняття з квартирного обліку може бути оскаржене в судовому порядку.

Стаття 21. Норма загальної площі та розмір житлового приміщення, що надається особам у державному та комунальному житловому фонді

1. Надання особам соціального житла проводиться за нормою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

2. Житло в державному та комунальному житловому фонді загального призначення надається особам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Норма площі житла, на будівництво або придбання якого надається кредит з відповідного державного фонду, прирівнюється до норми загальної площі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України для одержання житла у державному або комунальному житловому фонді.

4. Житлове приміщення може бути надано з перевищенням установленої норми загальної площі, якщо це однокімнатна квартира, а також особам, які мають право на додаткову житлову площу відповідно до законодавства.

Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закладу - відповідним категоріям інвалідів і хворих, житло надається на їх прохання на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.

5. Житло, що будується чи придбавається повністю за власні кошти, за площею не обмежується.

Стаття 22. Органи, що надають житло

1. Житло в будинках комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення надається органами місцевого самоврядування.

2. Житло в будинках державного житлового фонду надається за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації відповідно до умов колективного договору.

Адміністрація підприємства, установи та організації визначає кількість житла для надання особам, які перебувають на квартирному обліку такого підприємства, установи чи організації, позачергово, у першу чергу та в порядку загальної черги і оприлюднює рішення протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття на підставі договору найму.

3. Житло в будинках приватного житлового фонду надається громадянам власниками такого житла або уповноваженими ними органами на підставі договорів найму.

Стаття 23. Право громадян України на приватизацію житла державного та комунального житлових фондів

1. Громадяни України, які користуються на умовах договору найму житлом державного чи комунального житлових фондів загального призначення, мають право на приватизацію займаного житла відповідно до закону.

2. Громадяни України, які мають житло у приватній власності і перебувають на квартирному обліку, у разі одержання житла з державного або комунального житлових фондів на всіх членів сім’ї в межах норми, передбаченої частиною другою статті 21 цього Кодексу, зобов’язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов, або іншому органу на його вимогу.

3. Громадяни України, які мають приватне житло, право власності на яке набуто на законних підставах, вправі передати його безоплатно Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а також підприємствам, установам, організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право володіння та користування зазначеним житлом на умовах договору найму з новим власником.

Стаття 24. Одержання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність

1. Порядок надання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність визначається законодавством.

2. Підприємства, установи, організації, крім тих, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, можуть надавати за рахунок власних коштів кредити своїм працівникам, а також відшкодовувати частину їх витрат на будівництво чи придбання житла у власність відповідно до колективного договору. Розмір і умови надання кредитів за рахунок коштів таких підприємств, установ та організацій визначаються органами управління цих підприємств, установ, організацій в колективних договорах відповідно до закону.

Підприємства, установи, організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, можуть надавати кредити своїм працівникам, а також відшкодовувати частину їх витрат на будівництво чи придбання житла у власність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Глава 2.  ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНІ, ЖИТЛОВІ КООПЕРАТИВИ,
 МОЛОДІЖНІ ЖИТЛОВІ КОМПЛЕКСИ

Стаття 25. Житлово-будівельні та житлові кооперативи

1. Житлово-будівельний, житловий кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом будівництва, реконструкції або придбання житлового будинку (будинків).

Члени житлово-будівельного кооперативу беруть участь у будівництві, реконструкції і наступному управлінні будинком (будинками), належним їм спільним майном, в їх утриманні за рахунок своїх коштів.

Члени житлового кооперативу беруть участь у придбанні і наступному управлінні будинком (будинками), належним їм спільним майном, в їх утриманні за рахунок своїх коштів.

2. Житлово-будівельні, житлові кооперативи є споживчими товариствами.

3. Будинок, споруджений або придбаний житловим кооперативом, є його власністю.

4. Член житлового кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

5. У разі викупу квартири член житлового кооперативу стає її власником.

Стаття 26. Порядок утворення та функціонування житлового кооперативу

1. Рішення про утворення житлового кооперативу приймається його установчими зборами.

2. Рішення установчих зборів про утворення житлового кооперативу та затвердження його статуту вважається прийнятим, якщо за таке рішення особисто проголосували громадяни, які бажають вступити у кооператив.

Членами житлового кооперативу стають громадяни, які проголосували за його утворення.

3. Число членів житлового кооперативу не може бути  більше кількості житлових приміщень у будинку (будинках), що споруджується чи придбавається кооперативом.

4. Особи, включені до затвердженого в установленому порядку списку осіб, які вступають до житлового кооперативу, що утворюється, вважаються членами цього кооперативу з дня його державної реєстрації, а особи, прийняті до діючого житлового кооперативу, - з дня затвердження загальними зборами членів кооперативу відповідного рішення правління кооперативу. Порядок прийняття такого рішення визначається статутом кооперативу.

5. Житловий кооператив діє на основі статуту, прийнятого установчими зборами засновників. Рішення установчих зборів житлового кооперативу оформляється протоколом.

6. Типовий статут житлового кооперативу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Управління житловим кооперативом

1. Органами управління житловим кооперативом є:

-загальні збори членів житлового кооперативу;

-правління житлового кооперативу;

-голова правління житлового кооперативу.

2. Права і обов’язки членів правління та голови правління, порядок їх обрання та звільнення від виконання обов’язків визначаються статутом житлового кооперативу.

Стаття 28. Загальні збори членів житлового кооперативу

1. Вищим органом управління житловим кооперативом є загальні збори членів житлового кооперативу, які скликаються у порядку, встановленому статутом кооперативу.

2. Компетенція загальних зборів членів житлового кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до цього Кодексу.

3. Загальні збори членів житлового кооперативу вважаються правоможними, якщо на них присутні більш як 50 відсотків членів кооперативу. Рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як половина, а у випадках, передбачених статутом, більш як три чверті членів кооперативу, присутніх на зборах.

4. Рішення загальних зборів членів житлового кооперативу, прийняте в установленому порядку, є обов’язковим для всіх членів житлового кооперативу.

5. Загальні збори членів житлового кооперативу обирають органи управління житловим кооперативом та органи контролю за його діяльністю.

6. Рішення загальних зборів членів житлового кооперативу оформляються протоколом.

Стаття 29. Правління житлового кооперативу

1. Правління житлового кооперативу обирається із членів житлового кооперативу загальними зборами кооперативу в кількості і на строк, визначені статутом кооперативу.

2. Порядок діяльності правління житлового кооперативу і прийняття ним рішень визначається статутом кооперативу та положенням про правління, яке затверджується загальними зборами кооперативу.

3. Правління житлового кооперативу здійснює керівництво поточною  діяльністю кооперативу, обирає із свого складу голову кооперативу.

4. Правління житлового кооперативу підзвітне загальним зборам членів кооперативу.

Стаття 30. Голова правління житлового кооперативу

1. Голова правління житлового кооперативу обирається правлінням із свого складу на строк, визначений статутом кооперативу.

2. Голова правління житлового кооперативу:

1) забезпечує виконання рішень правління кооперативу;

2) діє без довіреності від імені кооперативу, у тому числі представляє його інтереси та вчиняє правочини.

Стаття 31. Ревізійна комісія житлового кооперативу

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю житлового кооперативу загальними зборами членів кооперативу обирається ревізійна комісія. Кількість членів ревізійної комісії та строк їх обрання визначаються статутом кооперативу.

Члени ревізійної комісії не можуть одночасно бути членами правління житлового кооперативу.

2. Ревізійна комісія із свого складу обирає голову ревізійної комісії.

3. Порядок роботи ревізійної комісії житлового кооперативу визначається статутом кооперативу.

Стаття 32. Прийом громадян у члени житлового кооперативу

1. Право на вступ до житлового кооперативу мають громадяни, які набули повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

2. Умови прийому громадян у члени житлового кооперативу визначаються статутом кооперативу.

3. Вступ до житлового кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.

4. Громадянин, який подав заяву про вступ до житлового кооперативу, вносить вступний внесок і пай, розмір яких залежить від площі квартири, строку та умов кредитування, поверху, рівня облаштування та інших умов, визначених статутом кооперативу.

Стаття 33. Надання квартири членові житлового кооперативу

1. Квартира житлового кооперативу надається його членові за рішенням загальних зборів членів кооперативу відповідно до розміру зробленого пайового внеску.

2. Рішення загальних зборів членів житлового кооперативу є підставою для вселення у житлове приміщення у будинку кооперативу.

3. У разі відмови члена кооперативу від вселення в квартиру він має право письмово, із зазначенням причин, попередити про це правління чи голову кооперативу у строк, визначений статутом.

4. Спори щодо надання квартир у будинку житлового кооперативу вирішуються в судовому порядку.

Стаття 34. Права і обов’язки члена житлового кооперативу

1. Права і обов’язки члена житлового кооперативу, а також членів його сім’ї, умови користування і підстави припинення користування житловими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

2. Підставою для володіння, користування і в установлених законом межах розпорядження житловими приміщеннями є членство у житловому кооперативі.

Стаття 35. Припинення членства у житловому кооперативі

1. Членство у житловому кооперативі припиняється у разі:

1) виходу або виключення із членів кооперативу;

2) ліквідації житлового кооперативу;

3) смерті громадянина, який є членом житлового кооперативу.

2. Умови та порядок припинення членства у житловому кооперативі визначаються законом та статутом кооперативу.

3. Член житлового кооперативу може бути виключений із кооперативу на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу у разі порушення цим членом без поважних причин своїх обов’язків, визначених статутом житлового кооперативу, у порядку, встановленому статутом кооперативу.

4. Рішення про виключення із членів житлового кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 36. Державна реєстрація житлового кооперативу

1. Державна реєстрація житлового кооперативу здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

2. Житлові кооперативи, створені відповідно до цього Кодексу, звільняються від сплати реєстраційних зборів.

Стаття 37. Реорганізація житлово-будівельного кооперативу у житловий кооператив, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків

1. Протягом шести місяців з дня прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку, спорудженого житлово-будівельним кооперативом, він має бути реорганізований у житловий кооператив.

2. Реорганізація здійснюється за рішенням загальних зборів, які скликає правління житлово-будівельного кооперативу. Збори затверджують статут житлового кооперативу та обирають його керівні органи.

3. Житловий кооператив після сплати його членами пайових внесків і набуття ними у встановленому порядку права власності на житлові приміщення може бути реорганізований в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Державна реєстрація реорганізованих житлово-будівельних кооперативів у житлові кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків здійснюється без сплати реєстраційних зборів.

Стаття 38. Обмін житлового приміщення членом житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, має право за письмовою згодою членів сім’ї, які проживають разом з ним, включаючи тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаного житлового приміщення з власником приватного житлового приміщення чи з іншим членом житлового кооперативу, в тому числі з тими, хто проживає в іншому населеному пункті, за умови наявності згоди правління кооперативу.

2. Якщо між членом кооперативу та членами його сім’ї не досягнуто згоди про обмін, член кооперативу, а також його дружина (її чоловік), що має право на частину внесеного паю, можуть вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного житлового приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

3. Обмін не допускається у випадках, передбачених статтею 120 цього Кодексу.

Стаття 39. Наймання житлового приміщення в будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, має право за згодою членів сім’ї, які проживають разом з ним, здавати в найм частину житлового приміщення, а в разі тимчасового виїзду з нього всієї сім’ї - усе приміщення.

2. Житловий кооператив в порядку, встановленому статутом, має право здати в найм звільнені житлові приміщення, які перебували у володінні членів кооперативу, що вийшли або були виключені з житлового кооперативу, до прийому в кооператив нових членів.

3. Здача в найм житлового приміщення у будинку житлового кооперативу здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 40. Користування житловим приміщенням членами сім’ї члена житлового кооперативу

1. Права членів сім’ї, які проживають разом із членом житлового кооперативу, визначаються цим Кодексом, цивільним та сімейним законодавством.

Стаття 41. Право власності на житлові приміщення у будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який сплатив пайовий внесок, набуває право власності на житлове приміщення у встановленому порядку. Вихід з кооперативу не припиняє права власності.

2. Власник квартири в будинку житлового кооперативу, який не є членом цього кооперативу, зобов’язаний у місячний строк після набуття права власності вступити у члени кооперативу або укласти відповідно до його статуту договір з кооперативом на оплату витрат з управління житловим будинком, його утримання та обслуговування, отриманих комунальних та інших послуг.

Стаття 42. Підстави для виселення з будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок і виключений з цього кооперативу з підстав, визначених у частині третій статті 35 цього Кодексу, а також члени сім’ї, які проживають разом з ним, втрачають право володіння і користування житловим приміщенням і зобов’язані звільнити його протягом трьох місяців з дня прийняття кооперативом рішення про виключення члена кооперативу.

У разі відмови звільнити приміщення зазначені особи підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

2. Якщо член житлового кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а права на займане ним житлове приміщення не передані в установленому законодавством порядку членам його сім’ї, вони, а також інші особи, які проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

3. Членів сім’ї члена житлового кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку також у випадках, передбачених законом.

4. Члену житлового кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок,  виключеному з цього кооперативу, виплачується сума його паю у строк і на умовах, передбачених статутом кооперативу.

Стаття 43. Передача житловому кооперативу рівноцінного житлового будинку замість того, що зноситься

1. Якщо належний житловому кооперативу будинок підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, кооперативу замість будинку, що зноситься, передається у власність рівноцінний житловий будинок.

Стаття 44.  Молодіжний житловий комплекс

1. Молодіжний житловий комплекс - неприбуткова юридична особа, зареєстрована у встановленому законодавством порядку, що утворюється з метою створення належних умов проживання молодих сімей та одиноких молодих громадян на засадах самоорганізації та самоврядування, шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб з метою фінансування будівництва, придбання, управління та експлуатації житлових будинків, житлових комплексів.

2. Положення про молодіжні житлові комплекси затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Після введення житлових будинків в експлуатацію молодіжний житловий комплекс може бути реорганізовано в об’єднання співвласників багатоквартирних будинків відповідно до закону.

Реєстрація створюваного об’єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється безоплатно відповідно до закону.

Глава 3. ОБ’ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНИХ
БУДИНКІВ, товариства власників житла

Стаття 45.  Визначення та загальні положення

1. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку утворюється за наявності двох і більше власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно на праві спільної часткової власності є співвласниками приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

2. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою приватного права у формі непідприємницького товариства, що утворюється шляхом об’єднання співвласників тільки того майна, що перебуває у їх спільній частковій власності в одному багатоквартирному будинку.

3. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, створеною відповідно до положень Цивільного кодексу України його учасниками (співвласниками) з метою спільного володіння, користування та розпорядження об’єктами спільної часткової власності у багатоквартирному будинку і не має на меті отримання прибутку для подальшого розподілу між членами об’єднання.

4. Володіння та користування об’єктами спільної часткової власності здійснюється співвласниками за рахунок їх внесків та інших коштів, що надійшли відповідно до вимог закону в порядку, встановленому установчими документами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

5. Управління діяльністю об’єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється загальними зборами його членів (учасників товариства), іншими органами, утвореними відповідно до вимог законодавства та статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

6. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є учасником земельних відносин з моменту його державної реєстрації та внесення до державного реєстру.

Стаття 46. Підтримка створення та діяльності об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Держава, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють підтримку створення та діяльності об’єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом:

1) першочергового фінансування першого капітального ремонту відповідно до зобов’язань колишнього власника, встановлених законом;

2) безоплатної передачі у власність або користування землі, на якій розташований будинок, та прибудинкової території у межах, визначених органами місцевого самоврядування;

3) звільнення від сплати за державну реєстрацію;

4) надання першочергової допомоги у фінансуванні заходів з енергозбереження.

Стаття 47. Особливості провадження діяльності об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. У порядку та на умовах, визначених статутом, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку самостійно встановлює:

1) порядок управління житловим комплексом, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;

2) розмір та порядок здійснення внесків учасників об’єднання, інших платежів, отримання інших коштів, які спрямовуються виключно на заходи щодо володіння і користування майном, що перебуває у спільній частковій власності.

Рішення загальних зборів об’єднання власників є обов’язковими для виконання всіма співвласниками.

Стаття 48. Створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Скликання і проведення установчих зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється в будинку (будинках, що входять до складу житлового комплексу) з числа власників та співвласників приміщень з будь-чиєї ініціативи.

Рішення про створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку і затвердження його статуту приймається установчими зборами.

2. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, що складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень в будинку.

3. Повідомлення про проведення установчих зборів надсилається ініціативною групою не менш як за 14 днів до дати проведення установчих зборів і вручається кожному власнику, співвласнику приміщень під розписку або надсилається рекомендованим листом. У повідомленні зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час їх проведення, проект порядку денного.

Час і місце проведення установчих зборів обираються зручними для більшості можливих їх учасників.

4. Голова установчих зборів обирається більшістю голосів присутніх власників, співвласників приміщень або їх уповноважених осіб.

5. У голосуванні беруть участь власники (або уповноважені ними особи) та уповноважені особи співвласників приміщень. Довіреність для уповноваженої особи на участь у зборах може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Кожний власник (або уповноважена ним особа), уповноважена особа від співвласників приміщення має на установчих зборах один голос.

6. Рішення приймається шляхом поіменного голосування, і кожна особа, яка проголосувала, розписується у протоколі із зазначенням результату голосування — “за” чи “проти”.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх власників, співвласників приміщень або їх уповноважених осіб.

7. Установчі збори є правоможними, якщо на них присутні більше половини власників, співвласників приміщень або їх уповноважених осіб.

У разі відсутності кворуму ініціатор установчих зборів призначає нову дату, місце і час їх проведення. Новопризначені збори можуть бути скликані не раніше ніж через 14 днів з дати проведення попередніх зборів, що не відбулися.

8. Оформлення і реєстрація документів, що засвідчують створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку вважається утвореним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Стаття 49. Особливості створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку у новозбудованих будинках

1. Створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку у новозбудованих будинках здійснюється відповідно до статті 48 з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. У разі коли протягом трьох місяців після введення в експлуатацію житлового будинку установчі збори не скликалися або не відбулися, або на них не було прийнято рішення про створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, обов’язок з вчинення необхідних дій для оформлення і реєстрації документів, що засвідчують створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, покладається на власника будинку (замовника будівництва).

3. Власник будинку (замовник будівництва):

1) розробляє проект статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог цього Кодексу;

2) скликає загальні збори власників, співвласників приміщень для обговорення проекту статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та його затвердження, а в разі, коли такі збори не відбулися, — самостійно затверджує статут об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;

3) подає в установленому законодавством порядку документи для здійснення державної реєстрації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Стаття 50.    Статут об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

1.