ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.08.2003 Справа N 20-3/037
Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня
2003 року у справі N 20-3/037 Господарського суду міста
Севастополя за позовом Державної податкової інспекції у
Гагарінському районі м. Севастополя до ТОВ <...>, до підприємства
<...> про визнання угоди недійсною, встановив.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 24 березня
2003 року (суддя Ю.М.Гоголь) відмовлено у позові Державній
податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя до ТОВ
<...> та підприємства <...> про визнання угоди недійсною з
підстав, передбачених статтею 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Це рішення залишене в силі постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року (судді
Л.М.Заплава, В.С.Голик, Т.П.Фенько).
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12 червня 2003 року, Державна податкова
інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя подала касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року та
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свою вимогу
Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя
мотивує тим, що апеляційним господарським судом порушено пункт 32
статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ).
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя не підлягає
задоволенню.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що
органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та
правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) на державну
податкову інспекцію крім інших покладено функцію подавати до
господарських судів позови до підприємств, установ, організацій
про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів,
одержаних ними за такими угодами. Таким чином, органи державної
податкової служби мають право звертатися до господарського суду з
позовами про визнання угод, укладених між суб'єктами
підприємницької діяльності, недійсними з підстав, за яких чинне
законодавство передбачає як наслідок стягнення в дохід держави
коштів, одержаних за такими угодами.
Позовні вимоги були заявлені про визнання угоди недійсною на
підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Відповідно до частини 2
цієї статті наслідками визнання угоди недійсною з передбачених
цією статтею підстав є зобов'язання судом сторін в угоді повернути
одна одній все одержане за угодою. Тобто дана правова норма не
передбачає як результат визнання таких угод недійсними стягнення в
дохід держави коштів, одержаних за такими угодами.
Оскільки стаття 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) не передбачає
стягнення в дохід держави коштів, одержаних за недійсною угодою,
то у Державної податкової інспекції відсутні за таких обставин
повноваження щодо визнання недійсною угоди, укладеної між
відповідачами.
Преамбулою Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) зазначено, що цей Закон
визначає види господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний
контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів
господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства
у сфері ліцензування.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) термін "господарська
діяльність" вживається у такому значенні: господарська діяльність
- будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних
осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції,
торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Таким чином,
господарська діяльність - це дії вищезгаданих осіб щодо, зокрема,
здійснення послуг.
За здійснення суб'єктами господарювання господарської
діяльності без ліценції статтею 22 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 )
встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові
санкції у вигляді штрафів, які направляються до Державного бюджету
України.
Частиною 1 статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) визначено,
що підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки
апеляційним судом норми матеріального та процесуального права
порушено не було, то підставою для скасування оскаржуваної
постанови відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 ст. 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення,
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
12 червня 2003 року у справі N 20-3/037 - без змін.
Головуючий суддя Б.М.Грек
Судді Г.В.Жаботина
Б.Д.Чупрун