ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
             РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

                             Л И С Т

                     05.12.2002  N 2-222/6466


             Щодо застави особистого майна засновника
             товариства з обмеженою відповідальністю
                       на підставі договору


     Державний комітет  України  з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув ваш лист щодо  застави  особистого  майна
засновника  товариства  з  обмеженою  відповідальністю на підставі
договору і повідомляє.

     Відповідно до   статті   181   Цивільного   кодексу   України
( 1540-06 ),  в силу застави кредитор (заставодержатель) має право
у  разі  невиконання   боржником   (заставодавцем)   забезпеченого
заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого
майна  переважно  перед  іншими  кредиторами.  Відносини   застави
регулюються  Законом  України  "Про  заставу" ( 2654-12 ),  іншими
актами законодавства.

     Згідно зі статтею 4 Закону України від 02.10.92 р. N 2654-XII
"Про заставу" ( 2654-12 ), предметом застави може бути майно, яке,
відповідно  до  законодавства   України,   може   бути   відчужено
заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.  У статті 11
цього  ж  Закону  передбачено,  що  сторонами   договору   застави
(заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні,  юридичні
особи та держава.  Заставодавцем може бути як сам боржник,  так  і
третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна
може бути його власник,  який  має  право  відчужувати  заставлене
майно  на  підставах,  передбачених законом,  а також особа,  якій
власник у встановленому порядку передав майно і право  застави  на
це майно.

     Таким чином,   надавши   у  заставу  майно,  що  є  приватною
власністю,  засновник виступив майновим поручителем  по  виконанню
зобов'язання,   що   виникає   з   договору   купівлі-продажу  між
товариством з обмеженою відповідальністю та контрагентом. Зважаючи
на  те,  що  майно,  яке  є  предметом договору застави,  належить
засновнику  на  праві  приватної  власності,  а  не  є   власністю
товариства   з   обмеженою  відповідальністю,  засновник  виступає
заставодавцем не як представник товариства,  а як  приватна  особа
(як майновий поручитель).

     Враховуючи вищевикладене,   статтю   50  Закону  України  від
19.09.91 р.  N 1576-XII ( 1576-12 ) "Про господарські товариства",
якою передбачено, що учасники товариства несуть відповідальність у
межах їх вкладів, не було порушено.

 В.о. Голови                                          В.Загородній

 "Галицькі контракти - Документи для роботи",
 N 5, 3 лютого 2003 р.