ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
14.01.2004 N 05-3/31
Головам господарських
судів України
У зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) та Господарським кодексом України
( 436-15 ) вважаємо за необхідне звернути увагу на деякі питання
застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ,
пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності.
1. Положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та
Господарського кодексу України ( 436-15 ) у розгляді справ
зазначеної категорії повинні застосовуватись з урахуванням правил,
викладених у цих Кодексах.
1.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) цей Кодекс
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ), положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
1.2. Відповідно до пункту 4 розділу IX Прикінцевих положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) цей Кодекс
застосовується до господарських відносин, які виникли після
набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями Господарського кодексу України
( 436-15 ), зазначені положення застосовуються щодо тих прав і
обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання
чинності цими положеннями.
2. Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) до відносин, пов'язаних з використанням у
господарській діяльності прав інтелектуальної власності,
застосовуються положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими
законами.
У Цивільному кодексі України ( 435-15 ) положення про право
інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій "Право
інтелектуальної власності".
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) законом можуть бути передбачені особливості регулювання
майнових відносин у сфері господарювання.
У Господарському кодексі України ( 436-15 ) особливості
регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо
використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16
"Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної
власності".
Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється
відповідно до вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з
урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом
України ( 436-15 ).
3. Відповідно до статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР )
чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) чинний міжнародний договір, який регулює цивільні
відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, є частиною національного цивільного законодавства
України. А згідно з частиною 2 цієї статті якщо у чинному
міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом
порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені
відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила
відповідного міжнародного договору України.
З урахуванням викладених вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ) та Цивільного кодексу України ( 435-15 )
господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері
інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в
Інформаційному листі Вищого господарського суду України від
08.10.2003 N 01-8/1199 ( v1199600-03 ) "Про нормативно-правові
акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти
інтелектуальної власності".
4. Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) право інтелектуальної власності виникає (набувається) з
підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Отже судам у вирішенні спорів слід застосовувати також правила
законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться
Закони України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ),
"Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм"
( 1587-14 ), "Про особливості державного регулювання діяльності
суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом,
імпортом дисків для лазерних систем зчитування" ( 2953-14 ), "Про
охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), "Про
охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ), "Про охорону прав на
зазначення походження товарів" ( 752-14 ), "Про охорону прав на
сорти рослин" ( 3116-12 ), "Про племінну справу у тваринництві"
( 3691-12 ), "Про охорону прав на топографії інтегральних
мікросхем" ( 621/97-ВР ). Крім того, окремі правила про права
інтелектуальної власності містяться також в інших законах,
наприклад, у частині 4 статті 15 Закону України "Про
науково-технічну інформацію" ( 3322-12 ), статті 5 Закону України
"Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) тощо.
5. У застосуванні законів про охорону прав на об'єкти
інтелектуальної власності судам слід враховувати зміну термінів
окремих об'єктів інтелектуальної власності. Так, знаки для товарів
і послуг за Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (стаття 420,
глава 44) та Господарським кодексом України ( 436-15 ) (статті
155, 157-158) визначено як торговельні марки (знаки для товарів і
послуг), а фірмове найменування як комерційне (фірмове)
найменування (стаття 420, глава 43 Цивільного кодексу України,
статті 155, 159 Господарського кодексу України).
6. У зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України
( 435-15 ) та Господарського кодексу України ( 436-15 ), якими
врегульовано питання про право інтелектуальної власності на
комерційне найменування, з 1 січня 2004 року в Україні не
застосовується Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і
РНК СРСР від 22 червня 1927 року ( n0002400-27 ).
Заступник Голови Вищого
господарського суду України В.Москаленко