До ___________________ районного
(міського) суду ________________
Позивач ________________________
(п. і. п. б., адреса)
Відповідачі ____________________
(найменування організації,
адреса)
Позовна заява
про визнання рішення про відмову в наданні
земельної ділянки недійсним
"___" _______________ 19__ р. я звернувся до _______________
з заявою про надання мені земельної ділянки у власність
(користування), розміром _______ га, розташованої ________________
____________________________________________
(вказати місцезнаходження земельної ділянки).
Земельна ділянка мені (моїй сім'ї) необхідна для ____________
_____________________________________________
(вказати мету використання земельної ділянки)
Рішенням ______________ від "___" _______________ 19__ р.
мені було відмовлено в наданні земельної ділянки у власність
(користування) з мотивів ________________________________________.
Я не погоджуюся з цим рішенням, оскільки воно, на мою думку,
не відповідає чинному законодавству ______________________________
(вказати, в чому саме вбачається порушення закону і які є
докази на підтвердження).
Згідно зі ст. 112 Земельного кодексу України
ПРОШУ:
1. Визнати рішення відповідача про відмову в наданні мені
земельної ділянки у власність (користування) недійсним.
2. Зобов'язати ______________________________________________
(найменування відповідача)
відвести мені земельну ділянку для _______________________________
(мета використання ділянки)
розміром ____ га.
Додатки:
1. Рішення відповідача про відмову в наданні земельної
ділянки.
2. Докази в підтвердження позову.
3. Копія позовної заяви.
4. Квитанція про сплату державного мита.
Підпис
Дата
Згідно зі ст. 6 Земельного кодексу України громадяни України
мають право на одержання у власність земельних ділянок для:
- ведення селянського (фермерського) господарства;
- ведення особистого підсобного господарства;
- будівництва та обслуговування житлового будинку і
господарських будівель (присадибна ділянка);
- садівництва;
- дачного і гаражного будівництва.
Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні
ділянки у власність не передаються.
Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність
громадянам України, затверджений наказом Державного комітету
України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 р., передбачає,
що приватну власність, згідно з Декретом Кабінету Міністрів
України від 26 грудня 1992 р. N 15-92 "Про приватизацію земельних
ділянок", громадянам України безоплатно передаються земельні
ділянки для ведення особистого підсобного господарства,
будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка), індивідуального дачного і гаражного
будівництва.
Безоплатна передача земельних ділянок у приватну власність
громадянам України здійснюється з кожного виду їх цільового
використання лише один раз, про що робиться відповідна позначка у
паспорті чи документі, що його замінює.
Розміри земельних ділянок, що передаються у приватну
власність громадян України, встановлені статтями 56, 57, 67
Земельного кодексу України:
- для ведення особистого підсобного господарства громадянам
передаються безоплатно у власність земельні ділянки в межах
населених пунктів у розмірах, вказаних у земельно-облікових
документах, або надаються безоплатно у власність у розмірі не
більше 0,6 га;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) не більше: у
сільських населених пунктах - 0,25 га, селищах міського типу -
0,15 га, а для членів колективних сільськогосподарських
підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 га, у містах
- 0,1 га;
- для ведення садівництва - не більше 0,12 га (громадянам,
які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського
(фермерського) господарства, особистого підсобного господарства та
дачного будівництва, земельні ділянки для ведення садівництва не
надаються);
- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,1 га;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.
Стосовно передачі у приватну власність земельних ділянок, що
були надані громадянам раніше, то вона провадиться відповідними
радами за місцем розташування цих ділянок на підставі матеріалів,
підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані
бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів
тощо), і заяв громадян.
Громадяни, зацікавлені у передачі їм у власність земельних
ділянок, згідно з ст. 17 Земельного кодексу України подають заяву
про це до відповідної ради за місцем розташування земельної
ділянки. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування
ділянки, мета її використання та склад сім'ї. Відповідні ради
перевіряють обгрунтованість заява громадян та у місячний строк
приймають рішення. Право приватної власності громадян на земельні
ділянки посвідчується відповідною радою, про що робиться запис у
земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким
безоплатно передані земельні ділянки у приватну власність.
Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)
виконують землевпорядні органи за замовленням відповідних органів
місцевого самоврядування.
Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у
приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право
приватної власності на землю, який видається і реєструється
відповідною радою.
Земельні спори, згідно з ст. 103 Земельного кодексу України,
розглядаються місцевими радами, судом, арбітражним судом або
третейським судом. Спори з приводу суміжного землекористування
громадян розглядаються погоджувальною комісією, склад якої
обирається відповідною місцевою радою. Земельні спори
розглядаються місцевими радами у 10-денний строк. У разі розгляду
складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори
розглядаються у 20-денний строк.
Рішення місцевих рад може бути оскаржене в суд, арбітражний
суд у місячний строк (ст. 112 ЗК України).
У судовому порядку також розглядаються спори, які виникають у
разі відмови власника землі або землекористувача дати згоди на
вилучення (викуп) земельної ділянки (ст. 31 ЗК), або у разі
відмови відповідної місцевої ради у відведенні земельної ділянки
для ведення селянського (фермерського) господарства.
"Оріяни", Київ, 1998 р.