З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 49-51, ст.376 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1878-IV ( 1878-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 49, ст.528
N 2153-IV ( 2153-15 ) від 04.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.42
N 2287-IV ( 2287-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.137
N 2291-IV ( 2291-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.141
N 2343-IV ( 2343-15 ) від 13.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.184
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2613-IV ( 2613-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 25, ст.339
N 2658-IV ( 2658-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 29, ст.382 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2005 ( v008p710-05 ) від 11.10.2005 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3057-IV ( 3057-15 ) від 03.11.2005, ВВР, 2006, N 4, ст.61
N 3058-IV ( 3058-15 ) від 03.11.2005, ВВР, 2006, N 4, ст.62
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3297-IV ( 3297-15 ) від 10.01.2006, ВВР, 2006, N 16, ст.136
N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.234
N 3591-IV ( 3591-15 ) від 04.04.2006, ВВР, 2006, N 37, ст.318
N 32-V ( 32-16 ) від 26.07.2006, ВВР, 2006, N 39, ст.331
N 67-V ( 67-16 ) від 03.08.2006, ВВР, 2006, N 40, ст.346
N 364-V ( 364-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.16
N 436-V ( 436-16 ) від 12.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.72
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 827-V ( 827-16 ) від 22.03.2007 }
{ Зміни по Закону N 857-V ( 857-16 ) від 03.04.2007
будуть внесені після його опублікування }
{ Зміни по Закону N 996-V ( 996-16 ) від 27.04.2007
будуть внесені після його опублікування }
{ Установити, що у 2004 році сплата страхових внесків,
передбачених цим Законом, сільськогосподарськими
підприємствами - платниками фіксованого сільськогосподарського
податку здійснюється у розмірах та порядку, встановлених
Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від
27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 }
{ Установити на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на
загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий
спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок),
та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь
у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі
мінімального страхового внеску, визначеного цим Законом,
на місяць на кожну особу згідно із Законом N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 }
{ Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 цього
Закону, згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 цього Закону, а по інших
категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного
грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових
пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги
перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених
законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може
перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із Законом N 489-V
( 489-16 ) від 19.12.2006 }
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ) та Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ),
визначає принципи, засади і механізми функціонування системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних
послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок
страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел,
передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування
Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його
коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій
або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та
іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього
Закону.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
актуарні розрахунки - фінансовий аналіз коротко- і
довгострокових наслідків функціонування системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що
містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов'язань,
довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний
аналіз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких
змін у цій системі;
довічна пенсія з коштів Накопичувального пенсійного фонду
(далі - довічна пенсія) - пенсійна виплата, сума якої визначається
в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у
визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення
нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках,
передбачених цим Законом;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього
Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи
сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
зберігач - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до
законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає
вимогам цього Закону щодо зберігання та обслуговування коштів
Накопичувального фонду;
коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається
відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при
обчисленні розміру пенсії у солідарній системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
компанія з управління активами - юридична особа, яка здійснює
управління активами на підставі ліцензії на провадження
професійної діяльності з управління активами в частині управління
пенсійними активами та обирається за результатами тендера;
мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої
визначається цим Законом;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається
розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на
розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання
заробітної плати (доходу);
накопичувальний пенсійний рахунок - частина персональної
облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка
відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в
накопичувальній системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування;
Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний
фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно
до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та
інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь
застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для
оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових
виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим
Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі,
передбачені цим Законом;
недержавний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, який
створений та діє відповідно до законодавства про недержавне
пенсійне забезпечення;
непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого
законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі
діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку
з втратою годувальника відповідно до цього Закону;
одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду (далі -
одиниця пенсійних активів) - одиниця виміру загальної вартості
пенсійних активів Накопичувального фонду, що накопичені та
обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої
особи, яка застосовується для визначення вартості пенсійних
активів на момент їх оцінки;
одноразова виплата - пенсійна виплата, що здійснюється в разі
досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших
випадках на умовах та в порядку, визначених цим Законом за рахунок
коштів Накопичувального фонду;
основні напрями інвестиційної політики - документ, який
відповідно до вимог цього Закону визначає напрями та обмеження
інвестування коштів Накопичувального фонду, рівні інвестиційного
доходу, суми коштів на адміністративні витрати, видатки на
фінансування оплати договорів страхування довічних пенсій та
одноразових виплат у відповідному році;
пенсійні виплати - грошові виплати в системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що
здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової
виплати;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку
отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим
Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують
члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсійні активи Накопичувального фонду (далі - пенсійні
активи) - грошові кошти, цінні папери, майнові права та
зобов'язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в
Накопичувальному фонді;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує
пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в
разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік)
- організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу,
що використовуються в системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування в порядку, визначеному цим Законом;
пов'язана особа:
юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною
юридичною особою або контролюється відповідною юридичною особою,
або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою;
фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за
відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фізичної особи
вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки як фізичної
особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина)
будь-кого з дітей або батьків фізичної особи;
посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена
виконувати від імені юридичної особи юридичні дії, спрямовані на
встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також
члени сім'ї такої посадової особи.
Під здійсненням контролю в цьому Законі слід розуміти
володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних чи юридичних
осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не
менш як 20 відсотків статутного фонду юридичної особи, або
управління найбільшою кількістю голосів у органі управління
юридичної особи. Для фізичної особи загальна сума володіння
часткою статутного фонду юридичної особи (голосів у органі
управління) визначається як загальний обсяг корпоративних прав, що
належать такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним
особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її
сім'ї;
представники застрахованих осіб - профспілки або їх
об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи
(представники);
представники роботодавців - організації роботодавців, їх
об'єднання чи інші уповноважені роботодавцями органи
(представники);
професійна діяльність з управління активами в частині
пенсійних активів - професійна діяльність, що розуміється в
значенні, визначеному Законом України "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) та пов'язана з
управлінням пенсійними активами Накопичувального фонду з метою
збереження їх вартості та отримання інвестиційного доходу на
користь застрахованих осіб;
Рада Накопичувального фонду - вищий колегіальний орган
управління накопичувальною системою загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, що створюється та діє в
порядку, визначеному цим Законом;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації
або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду
діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує
працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на
законних підставах працюють за наймом в Україні); власник
розташованого в Україні іноземного підприємства, установи,
організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва,
який використовує працю найманих працівників, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок
коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим
Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку
сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із
цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування
та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені
згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
цього Закону;
страхова організація - юридична особа, виключним видом
діяльності якої є страхування життя, має відповідну ліцензію,
видану в порядку, встановленому законодавством, та здійснює
страхування і виплату довічних пенсій;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до
цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування;
тендер - відкритий конкурс, порядок організації та проведення
якого визначається цим Законом;
уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність
відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та
провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду;
чиста вартість одиниці пенсійних активів - вартість одиниці
пенсійних активів, що визначається в порядку, передбаченому цим
Законом, шляхом ділення чистої вартості пенсійних активів на
загальну кількість одиниць пенсійних активів на день розрахунку;
чиста вартість пенсійних активів - різниця між вартістю
пенсійних активів на день проведення розрахунку та загальною сумою
зобов'язань Накопичувального фонду, що підлягають виконанню на
день проведення розрахунку, яка розраховується за методикою та в
порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання
ринків фінансових послуг України та Національним банком України.
Стаття 2. Структура системи пенсійного забезпечення
в Україні
1. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з
трьох рівнів.
Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що
базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення
виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів
Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система
пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення
коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення
фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних
пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених
законом.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення,
що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців
та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,
передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
2. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему накопичувального пенсійного
забезпечення.
3. Для окремих категорій громадян законами України можуть
встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення,
відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
4. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати
пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного
забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо
участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного
забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат
встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі
пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в
іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом,
іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Стаття 3. Суб'єкти системи пенсійного забезпечення
в Україні
1. Суб'єктами солідарної системи є:
застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим
Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;
страхувальники;
Пенсійний фонд;
уповноважений банк;
підприємства, установи, організації (далі - організації), що
здійснюють виплату і доставку пенсій.
2. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного
забезпечення є:
особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення
та інвестування коштів;
підприємства, установи, організації та фізичні особи, що
здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального
пенсійного забезпечення;
Накопичувальний фонд;
недержавні пенсійні фонди;
юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління
Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та
управління їх пенсійними активами;
зберігач;
страхові організації.
Інші суб'єкти системи накопичувального пенсійного
забезпечення можуть бути визначені законами України.
Стаття 4. Законодавство про пенсійне забезпечення
в Україні
1. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на
Конституції України ( 254к/96-ВР ), складається з Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ), цього Закону, закону про недержавне
пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови
пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного
забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі
- закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та
нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про
пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного
забезпечення в Україні.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про
пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного
договору.
3. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:
види пенсійного забезпечення;
умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;
пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого
особа має право на отримання пенсійних виплат;
джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне
забезпечення;
умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;
організація та порядок здійснення управління в системі
пенсійного забезпечення.
Стаття 5. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами
системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці
відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в
частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Виключно цим Законом визначаються:
принципи та структура системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню;
платники страхових внесків, їх права та обов'язки;
порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків,
стягнення заборгованості за цими внесками;
види пенсійних виплат;
умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних
виплат;
пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа
має право на призначення пенсії за віком;
мінімальний розмір пенсії за віком;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та
Накопичувального фонду;
організація та порядок здійснення управління в системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Стаття 6. Соціальні виплати непрацездатним громадянам
1. Непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи
пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки
та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та
за рахунок коштів, визначених законодавством.
2. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій
цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного
забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового
мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі
громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в
порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Стаття 7. Принципи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
1. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених
законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового
пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не
підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному
матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних
виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості
страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);
солідарності та субсидування в солідарній системі;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних
послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів
цільових фондів;
спрямування частини страхових внесків до Накопичувального
фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії
і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень
застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;
державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх
прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондом на основі
паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та
держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його
діяльності;
обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного
фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних
послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
цільового та ефективного використання коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону,
а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них
обов'язків.
2. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не
нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 8. Право громадян України на отримання пенсійних
виплат та соціальних послуг
1. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із
солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом
та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані
інвалідами в установленому законодавством порядку і мають
необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий
стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у
статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була
призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (крім соціальних пенсій) або була
призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими
законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за
Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони
не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших
джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени
їхніх сімей.
2. Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати
за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи
і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку,
визначених цим Законом.
3. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески
в порядку та розмірах, встановлених цим Законом, до солідарної
системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування,
мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії
і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або
отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів
Накопичувального фонду.
4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних
виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на
умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 9. Види пенсійних виплат і соціальних послуг
1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання
(у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються
на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні
виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
3. У солідарній системі надаються соціальні послуги за
рахунок коштів Пенсійного фонду.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить
допомога на поховання пенсіонера.
Стаття 10. Право вибору пенсійних виплат
1. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за
віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника),
призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
2. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один
з видів довічної пенсії за її вибором.
Стаття 11. Особи, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню
Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють
на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно
до законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та
організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали
особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали
спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору
(контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах,
в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами
цивільно-правового характеру;
2) члени колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у
тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент);
3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у
тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть
участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької
діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші
утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або
цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом
підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють
підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття
цією діяльністю;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності;
5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами
України дипломатичних представництвах, консульських установах
України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених
відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють
в іноземних дипломатичних представництвах та консульських
установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших
відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій,
міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо
інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
7) особи, обрані на виборні посади до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян,
профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату
(винагороду) за роботу на виборній посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних
Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формуваннях, а також в органах
Міністерства внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних
частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад
аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства
на постійній основі; ( Пункт 9 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3297-IV ( 3297-15 ) від 10.01.2006 )
10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ), крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю
годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по
інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання;
12) особи, які проходять професійну підготовку,
перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від
виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без
збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно
до законодавства);
13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів,
опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за
дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які
здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за
висновком медичного закладу потребує постійного стороннього
догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі
працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до
законодавства;
15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій
непрацездатності.
( Пункт 16 статті 11 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
Стаття 12. Добровільна участь у системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування
1. Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола
осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або
працюють на території України, громадяни України, які постійно
проживають або працюють за межами України, якщо інше не
встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь
у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній
системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або
одночасно в обох системах.
2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть
добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування протягом терміну, визначеного в договорі
про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, але не менше одного року.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до
територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання
відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного
фонду, та документи за затвердженим ним переліком.
Територіальний орган Пенсійного фонду, що отримав заяву про
добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, має право перевіряти викладені в заяві
відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що
підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
територіальним органом Пенсійного фонду в термін не пізніше ніж 30
календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про
добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування (далі - договір про добровільну участь)
відповідно до типового договору, що затверджується правлінням
Пенсійного фонду.
4. Договір про добровільну участь повинен містити:
назву документа;
відомості про особу, які відповідно до цього Закону вносяться
до системи персоніфікованого обліку;
вид системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, у якій особа братиме участь;
термін дії договору;
розмір та порядок сплати страхових внесків;
умови набуття застрахованою особою права на пенсійні виплати
відповідно до цього Закону;
умови розірвання договору;
права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за
невиконання або неналежне виконання умов договору;
інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором
про добровільну участь, що не суперечать цьому Закону.
5. Договором про добровільну участь може бути передбачена
одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за
попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за
кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.
6. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його
підписання.
7. Територіальний орган Пенсійного фонду відмовляє в
укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню;
не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї
статті;
подала неповні або недостовірні відомості;
уже уклала договір про добровільну участь, строк дії якого не
припинено або за яким не виконала передбачені договором умови;
бажає укласти договір на строк менше одного року.
В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну
участь не допускається.
8. Договір про добровільну участь може бути достроково
розірваний:
застрахованою особою:
за умови дії договору не менше одного року;
у разі систематичного порушення територіальним органом
Пенсійного фонду умов договору;
за згодою сторін, якщо договір діяв не менш одного року;
територіальним органом Пенсійного фонду в разі:
набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону
зобов'язань щодо участі в системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування;
виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим
Законом вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь
у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
систематичного порушення застрахованою особою умов договору;
смерті застрахованої особи.
В інших випадках дострокове розірвання договору про
добровільну участь не допускається.
Стаття 13. Припинення участі в системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування
1. Участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування припиняється:
у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону,
втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи;
у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь
або дострокового розірвання цього договору у випадках,
передбачених цим Законом;
у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону
призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо
застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на
довічну пенсію чи одноразову виплату;
у разі смерті застрахованої особи.
2. У разі якщо особа не сплачувала страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування під час
навчання, у період визнання інвалідом, тимчасового виїзду за
кордон тощо, за нею зберігається право на набутий страховий стаж
та право на пенсійні активи, що обліковані на її накопичувальному
пенсійному рахунку.
3. Особа, яка припинила участь у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, може
поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею
статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або
шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про
добровільну участь.
Стаття 14. Страхувальники
Страхувальниками відповідно до цього Закону є:
1) роботодавці:
підприємства, установи і організації, створені відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,
політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення
та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ,
організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій,
які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із
застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах
трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, -
для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;
колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські
кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які
обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали
спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2
статті 11 цього Закону;
дипломатичні представництва, консульські установи України,
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та
організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до
законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно
здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб,
зазначених у пункті 5 статті 11 цього Закону;
іноземні дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені
підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних
організацій, розташованих на території України, - для осіб,
зазначених у пункті 6 статті 11 цього Закону;
2) підприємства, установи, організації, військові частини та
органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове
забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-9,
12-14 статті 11 цього Закону;
( Пункт 3 статті 14 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійного захворювання України - для працюючих
осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума
внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а
також для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього
Закону;
5) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та
частині першій статті 12 цього Закону.
Стаття 15. Платники страхових внесків
1. Платниками страхових внесків до солідарної системи є
страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані
особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
2. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є
застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15 статті
11 та частині першій статті 12 цього Закону.
3. Страхувальники набувають статусу платників страхових
внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік
територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені
частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності
договором про їх добровільну участь.
{ Частина третя статті 15 в редакції Закону N 3456-IV ( 3456-15 )
від 22.02.2006 }
4. Взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників,
зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому
порядку:
для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової
форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -
підприємців, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, на
яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), - на
підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним
реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), не
пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених
відомостей територіальними органами Пенсійного фонду;
для страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього
Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ), - у порядку, встановленому правлінням Пенсійного
фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них
відповідної заяви.
{ Частина четверта статті 15 в редакції Закону N 3456-IV
( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
5. Повідомлення про взяття на облік страхувальника як
платника страхових внесків надсилається страхувальнику наступного
робочого дня з дня взяття на облік.
{ Частина статті 15 в редакції Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від
22.02.2006 }
6. Зняття з обліку страхувальника здійснюється
територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відомостей з
реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а
страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ), - за їх заявою після проведення передбачених
законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з
ним і проведення остаточного розрахунку.
{ Частина статті 15 в редакції Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від
22.02.2006 }
Стаття 16. Права та обов'язки застрахованої особи
1. Застрахована особа має право:
1) отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) отримувати від страхувальника підтвердження про сплату
страхових внесків, у тому числі в письмовій формі;
3) вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у
тому числі в судовому порядку;
4) отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного
фонду відомості, внесені до її персональної облікової картки в
системі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про
пенсійні активи, що обліковуються на її накопичувальному
пенсійному рахунку, та про призначення і здійснення пенсійних
виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в
порядку, визначеному цим Законом;
5) звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного
фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової
картки в системі персоніфікованого обліку;
6) обирати або змінювати в порядку, визначеному законом,
страхову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій;
7) обирати порядок здійснення виплати пенсії;
8) оскаржувати в установленому законодавством порядку дії
страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових
осіб та інших суб'єктів системи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування;
9) на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку,
передбачених цим Законом;
10) залишатись учасником системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування в разі тимчасового припинення до
досягнення пенсійного віку сплати страхових внесків з дотриманням
вимог цього Закону;
11) достроково розривати договір про добровільну участь у
порядку, визначеному цим Законом;
12) інші права відповідно до цього Закону.
2. Застрахована особа зобов'язана:
1) пред'являти свідоцтво про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на вимогу страхувальника, посадових осіб
виконавчих органів Пенсійного фонду;
2) надавати на вимогу страхувальника, територіального органу
Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають
бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в
системі персоніфікованого обліку;
3) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про
зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в
системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про
обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи,
протягом десяти днів з моменту їх виникнення;
4) укладати договір страхування довічної пенсії з обраною
страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя
(крім випадків зміни страхової організації згідно із цим Законом);
5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону.
Стаття 17. Права та обов'язки страхувальників
1. Страхувальник має право:
1) безоплатно отримувати від територіальних органів
Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків,
покладених на нього цим Законом;
2) отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду
підтвердження про одержання сплачених ним страхових внесків;
3) оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення
органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів
Пенсійного фонду;
4) захищати свої права та законні інтереси, а також права та
законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.
2. Страхувальник зобов'язаний:
{ Пункт 1 частини другої статті 17 виключено на підставі
Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним
календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за
період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після
цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та
протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових
носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що
гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа,
після чого дані передаються до архіву на належне зберігання
протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом
Міністрів України;
3) допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного
фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових
внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та
пояснення з питань, що виникають під час перевірок;
4) подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду
у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;
5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу -
членам сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну
плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості,
що стосуються застрахованої особи та подаються до територіальних
органів Пенсійного фонду;
6) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені
строки та в повному обсязі страхові внески;
7) пред'являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду
та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові
внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків;
8) вимагати в разі прийому на роботу або укладення
відповідного договору із фізичною особою пред'явлення нею
свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
9) повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про
прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною
особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається
на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і подавати
необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;
10) отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від
імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та видати
його застрахованій особі;
11) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду:
{ Абзац другий пункту 11 частини другої статті 17 виключено
на підставі Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
{ Абзац третій пункту 11 частини другої статті 17 виключено
на підставі Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в
органах Державного казначейства України, які використовуються для
здійснення відповідної діяльності;
про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної
плати (доходу) за встановленою формою звітності;
про зміну відомостей, що вносяться до системи
персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на
користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний
термін із дня одержання цих відомостей;
12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону.
3. Страхувальники, зазначені у пунктах 1-5 статті 14 цього
Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ), повинні подати заяву про взяття на облік в
територіальних органах Пенсійного фонду в порядку, визначеному
правлінням Пенсійного фонду, як платників страхових внесків.
{ Статтю 17 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3456-IV
( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
Стаття 18. Страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування
1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини
внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює
Верховна Рада України відповідно для страхувальників і
застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи
з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних
виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також
покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування
системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет
Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет
України на наступний рік.
3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем,
який справляється на всій території України в порядку,
встановленому цим Законом.
4. Страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство.
5. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного
бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з
Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть
використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
6. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з
нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх
сплати.
Стаття 19. Нарахування страхових внесків
1. Страхові внески до солідарної системи нараховуються:
для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці
(грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на
виплату основної і додаткової заробітної плати та інших
заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в
натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату
праці" ( 108/95-ВР ), виплату винагород фізичним особам за
виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру,
що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також
на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка
здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по
тимчасовій непрацездатності;
для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього
Закону:
на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї
статті;
на суми грошового забезпечення та інших виплат
військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;
для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 14, - на
суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України; ( Абзац сьомий частини першої статті 19 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на
суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що
підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;
для членів колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на
суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних
підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських
господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних
осіб;
для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені
договором про добровільну участь.
2. Страхові внески до Накопичувального фонду нараховуються на
всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку)
застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь, -
на суми, визначені договором про добровільну участь.
3. Нарахування страхових внесків відповідно до частин першої
та другої цієї статті, здійснюється на суми, які не зменшені
відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб.
{ Дію частини четвертої статті 19 зупинено на 2007 рік в
частині визначення розміру максимальної величини фактичних витрат
на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу
(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми
заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески
(збори) до соціальних фондів згідно із Законом N 489-V ( 489-16 )
від 19.12.2006 } { Дію частини четвертої статті 19 зупинено на
2006 рік в частині визначення розміру максимальної величини
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких
справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 } 4. Страхові
внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та
другій цієї статті, у межах максимальної величини, що
встановлюється законом про розмір страхових внесків. Ця
максимальна величина щороку встановлюється на рівні величини семи
середніх заробітних плат, що склалася в попередньому календарному
році, і не може бути меншою діючої на день набрання чинності цим
Законом максимальної величини фактичних витрат на оплату праці
найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку),
сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати
(доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до
соціальних фондів.
5. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в
частинах першій та другій цієї статті, які не зменшені на суму
податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до
законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що
здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики,
придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням
отримувача.
6. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в
частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх
фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а
також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично
виплачені після їх нарахування до сплати.
Стаття 20. Обчислення та сплата страхових внесків
1. Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у
тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній
валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у
національну валюту України за курсом валют, установленим
Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
2. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб,
зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього
Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських
та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування
(обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення)
заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону
нараховуються страхові внески.
3. Обчислення страхових внесків територіальними органами
Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом,
здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності
нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається
страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що
підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до
цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески обчислюються територіальним органом
Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та
витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у
трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції
(послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових
платежів, передбачених законодавством, у разі:
ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання
територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших
документів про сплату страхових внесків;
неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи
відсутності в нього відповідних первинних документів;
якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не
підтверджується документами.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум
страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру
страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на
які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
4. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій
формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до
солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів
Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної
системи пенсійного страхування - на банківський рахунок
Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного
застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
5. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом
перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських
рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків
через банківські установи.
6. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески,
нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж
через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є:
для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14
цього Закону, - календарний місяць; ( Абзац третій частини шостої
статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього
Закону, - квартал.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного
періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону
нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею
зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді
сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені
виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в
повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної
сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та
сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у
порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників
застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками
одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці
(виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній
формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому
фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці
(виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою,
зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за
дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг)
або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених
виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу)
відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими
документами, чи будь-яких інших відрахувань.
За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього
Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені
Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та
місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам
сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати,
допомога і компенсації. ( Абзац частини шостої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 )
7. Особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону,
сплачують страхові внески у строки, визначені договором про
добровільну участь, але не рідше одного разу на квартал.
8. Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають
сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у
страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника
страхових внесків до дня його реєстрації в органах Пенсійного
фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно
до цього Закону за весь зазначений період.
{ Частина восьма статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }
9. Днем сплати страхових внесків вважається:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій
формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок
органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом,
на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку,
установою Державного казначейства України суми платежу з
банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника
незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу
Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення
страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку
для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду
та/або Накопичувального фонду.
10. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі
сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові
санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в
порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть
дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну
відповідальність згідно із законом.
11. Суми надміру або помилково сплачених страхових внесків до
накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі
сплачені із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка
працює за сумісництвом, що перевищує максимальну величину,
передбачену частиною четвертою статті 19 цього Закону,
повертаються цій застрахованій особі або за її бажанням
залишаються в Накопичувальному фонді та обліковуються на
накопичувальному пенсійному рахунку в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
12. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від
фінансового стану платника страхових внесків.
Установи банків приймають від страхувальників платіжні
доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування)
коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до
цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу
(перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного
подання страхувальником платіжних документів про перерахування
коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або
документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі
невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у
порядку, встановленому Національним банком України, сплачують
відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що
дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної
вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із
зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати
податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або
зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати
страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет
перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати
заробітної плати (доходу).
13. Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових
внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за
їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових
внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного
фонду.
Стаття 21. Персоніфікований облік у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування
1. Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих
осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків,
створюють і забезпечують функціонування єдиного державного
автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб,
здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних
пенсійних рахунках.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого
обліку використовуються відомості, що надходять від:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів;
органів державної податкової служби;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадянського стану;
державної служби зайнятості;
фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування;
компанії з управління активами;
зберігача;
інших підприємств, установ, організацій та військових
формувань.
Інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що
ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом
страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що
відповідає вимогам законодавства.
2. На кожну застраховану особу відкривається персональна
облікова картка, в якій використовується постійний
ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів.
3. Персональна облікова картка застрахованої особи повинна
містити такі відомості:
1) умовно-постійна частина персональної облікової картки:
модифікований ідентифікаційний номер;
прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
адреса постійного місця проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до
персональної облікової картки;
громадянство;
відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні
застрахованої особи, та її дітей;
номер телефону (за згодою);
відмітка про смерть;
2) частина персональної облікової картки, яка відображає
страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених
страхових внесків:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний
місяць;
сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за
відповідний місяць;
страховий стаж;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в
пенсійному забезпеченні;
сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з
якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку
діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбали спеціальний торговий патент);
3) частина персональної облікової картки, яка відображає
сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій
особі за місяцями:
дата, з якої призначено пенсію;
місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;
сума періодів страхового стажу;
коефіцієнт страхового стажу;
коефіцієнт заробітної плати (доходу);
заробітна плата (дохід) для обчислення, перерахунку,
індексації пенсії;
розмір пенсії для виплати;
запис про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні
застрахованої особи;
4) частина персональної облікової картки, яка відображає стан
пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат
спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку:
сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з
якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
розмір та сума сплачених страхових внесків на накопичувальний
пенсійний рахунок за відповідний місяць;
сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;
чиста вартість пенсійних активів;
загальна кількість одиниць пенсійних активів;
сума коштів, перерахована страховій організації, обраній
застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної
пенсії і дата перерахування цих коштів;
сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56
цього Закону, і дата її виплати;
відмітка про смерть застрахованої особи.
4. Персональна облікова картка застрахованої особи
зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи,
а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в
електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують
ідентичність паперової та електронної форми документа.
5. Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків
страхувальниками-роботодавцями виконавчі органи Пенсійного фонду
отримують від банків, у яких ведуться ці рахунки.
6. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15
статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу
Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними
підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами
та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове
забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих
осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються
до територіального органу Пенсійного фонду України безпосередньо
цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього
Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які
підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької
діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної
підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх
подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду. ( Частина
шоста статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
7. Органи реєстрації актів громадянського стану за формою,
встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих
днів із дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості
територіальним органам Пенсійного фонду.
8. Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних і
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зобов'язані
надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному
органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності.
Стаття 22. Інформація у сфері загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування
1. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог,
передбачених законодавством про інформацію.
2. Відомості, що містяться в системі персоніфікованого
обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду
для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на
отримання пенсійних виплат згідно із цим Законом;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних
виплат, передбачених цим Законом;
надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках,
передбачених цим Законом;
надання страховим організаціям, які здійснюють страхування
довічних пенсій;
надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює
аудит Накопичувального фонду.
3. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться
в системі персоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним
особам, крім перелічених у частині другій цієї статті,
допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених
законом.
4. Пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та
технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться
в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує
обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових
обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться в системі
персоніфікованого обліку.
Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що
містяться в системі персоніфікованого обліку, за незаконне
розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із
законом.
Стаття 23. Розгляд спорів
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом,
вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Розділ II
СТРАХОВИЙ СТАЖ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 24. Періоди, з яких складається страховий стаж
1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж
мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з
якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з
втратою годувальника, крім наявного страхового стажу,
зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня
встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті
годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на
випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької
діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної
підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації,
включається до страхового стажу. ( Частину першу статті 24
доповнено абзацом згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 )
2. Страховий стаж обчислюється територіальними органами
Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що
містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до
впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі
документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до
набрання чинності цим Законом.
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць
роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у
системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що
сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж
мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є
меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується
до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в
порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної
доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума
сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж
мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до
страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць
сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу
та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний
місяць;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до
страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім
випадків, передбачених цим Законом.
4. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що
враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання
чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку
і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання
чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим
Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на
пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково
зараховується по одному року.
Стаття 25. Коефіцієнт страхового стажу
1. Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для
обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти
знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = ------------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки
одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі
тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового
стажу дорівнює 1%, а за період участі в солідарній і
накопичувальній системах пенсійного страхування - 0,8%.
Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній
системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума
коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній
системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період
участі в солідарній і накопичувальній системах.
2. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до
набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з
урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини
четвертої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Розділ III
ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком
1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності
страхового стажу не менше п'яти років.
Стаття 27. Розмір пенсії за віком
1. Розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена
відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія,
у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи,
визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
2. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за
віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання
чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше
діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період
страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, -
відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за
раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних
розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій
пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за
віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що
діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим
законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом
до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та
другою статті 42 цього Закону.
{ Дію частини третьої статті 27 зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 } { Дію частини
третьої статті 27 зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 } 3. Розмір пенсії за віком, обчислений
відповідно до частини першої цієї статті, не обмежується.
Стаття 28. Мінімальний розмір пенсії за віком
1. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється
у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років
чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього
Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру
пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
( Абзац другий частини першої статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
( Частина перша статті 28 в редакції Закону N 2291-IV ( 2291-15 )
від 23.12.2004 )
2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком
встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу,
виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
3. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом
першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для
визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
( Статтю 28 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
( Дія статті 28 поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено
до набрання чинності Законом N 2291-IV ( 2291-15 ) від
23.12.2004 )
Стаття 29. Підвищення розміру пенсії за віком у разі
відстрочки часу її призначення
1. Особі, яка набула права на пенсію за віком відповідно до
цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого
статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати
пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком призначається з
урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням
пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого
відповідно до статті 27 цього Закону, за кожний повний рік
страхового стажу після досягнення пенсійного віку в такому
порядку:
------------------------------------------------------------------
Кількість років відкладеного | Підвищення розміру пенсії на
виходу на пенсію за віком |
--------------------------------+---------------------------------
1 | 3,00%
--------------------------------+---------------------------------
2 | 6,71%
--------------------------------+---------------------------------
3 | 11,83%
--------------------------------+---------------------------------
4 | 18,54%
--------------------------------+---------------------------------
5 | 27,07%
--------------------------------+---------------------------------
6 | 36,46%
--------------------------------+---------------------------------
7 | 46,85%
--------------------------------+---------------------------------
8 | 58,43%
--------------------------------+---------------------------------
9 | 71,19%
--------------------------------+---------------------------------
10 | 85,32%
------------------------------------------------------------------
2. При цьому підвищення розміру пенсії за неповний рік
страхового стажу не здійснюється.
Розділ IV
ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 30. Умови призначення пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за
наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
2. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.
3. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).
Стаття 31. Групи інвалідності
1. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
2. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право
в установленому законом порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.
Стаття 32. Страховий стаж, необхідний для призначення
пенсії по інвалідності
1. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по
інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання
інвалідності або на день звернення за пенсією: ( Абзац перший
частини першої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3057-IV ( 3057-15 ) від 03.11.2005 )
до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
для осіб 32 років і старших - 5 років.
2. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової
військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі
незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 33. Розмір пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
2. За наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у
чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором
пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. ( Статтю 33
доповнено частиною другою згідно із Законом N 2153-IV ( 2153-15 )
від 04.11.2004 )
( Дія статті 33 поширюється на інвалідів, які вийшли на пенсію до
набрання чинності Законом N 2153-IV ( 2153-15 ) від 04.11.2004 )
Стаття 34. Період, на який призначається пенсія
по інвалідності
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і
жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються
довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх
заявою.
Стаття 35. Строк виплати пенсії по інвалідності в разі
зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності
1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія
виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому
змінено групу інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою
пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.
2. У разі якщо особа не з'явилася в органи медико-соціальної
експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк,
виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця,
наступного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний
огляд.
3. У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної
експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі
визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності
відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного
огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної
експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під
час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу
інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період
виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок
нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти
років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову
на загальних підставах.
Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти
територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому
законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким
призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на
зазначений огляд.
Розділ V
ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 36. Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою
годувальника
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті
страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення
пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб,
зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно
від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку
з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були
вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього
Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих
навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та
професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими
дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від
того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з
батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого
годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона)
не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого
годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на
утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в
частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була
для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога
була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й
самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на
пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не
одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого,
відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно
відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом
порядку.
8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).
Стаття 37. Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в
розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше
непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком
померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними
частками.
2. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника
призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті,
виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Стаття 38. Період, на який призначається пенсія у зв'язку з
втратою годувальника. Зміна розміру пенсії
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на
весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника
вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36
цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам
сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у
якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або
припинення виплати пенсії.
Стаття 39. Призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою
годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення
частки пенсії
1. На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку
з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
2. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії
виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця,
що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки
пенсії.
Розділ VI
ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (ДОХОДУ)
ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ПЕНСІЇ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ.
ПРИЗНАЧЕННЯ, ПЕРЕРАХУНОК ТА ВИПЛАТА ПЕНСІЇ
Стаття 40. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для
обчислення пенсії
1. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід)
за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до
1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період
страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж
передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна
плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за
який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії,
виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що
зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості
страхового стажу.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини
другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення
частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим
Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених
законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії
за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом -
на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня
2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі
документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у
порядку, встановленому законодавством, а за період страхового
стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в
системі персоніфікованого обліку.
2. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається
за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для
обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях
економіки України, за календарний рік, що передує року звернення
за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний
місяць (Кз + Кз + Кз + ... + Кз );
1 2 3 n
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано
коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про
середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки
України, за попередній рік для визначення заробітної плати
(доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників,
зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року
з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення
пенсії після отримання даних про середню заробітну плату
працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний
рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за
кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні
пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої
особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з
якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону
враховується для обчислення пенсії за місяць, за який
розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях
економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт
заробітної плати (доходу).
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка
відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за
місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати
(доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка
відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за
місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати
(доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з
якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за
місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати
(доходу);
Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи,
розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24
цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт
заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:
Д
Зд = --- х 100%, де:
Т
Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої
статті 24 цього Закону;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у
відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру
пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня
1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу)
середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді
вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників,
зайнятих у галузях економіки України, відповідного року
(кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про
щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях
економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта
заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна
плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за
наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта
заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну
середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки
України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням
пенсії.
3. При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично
сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який
розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для
застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і
обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбання спеціального торгового патенту), та членів їхніх сімей,
що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності,
отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за
формулою:
П х Ч
З = ------, де:
Т
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з
якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за
місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати
(доходу);
П - сума фактично сплаченого відповідного податку (плати за
патент) у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;
Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми
фактично сплаченого відповідного податку (плати за патент), чинний
в межах відповідного періоду;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у
відповідному місяці.
Під час визначення доходу фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності для визначення коефіцієнта заробітної
плати (доходу) враховується розмір податку (плати за патент), що
сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку (плати
за патент), передбаченого законодавством, за членів його сім'ї,
які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою
підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у
трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи -
суб'єкта підприємницької діяльності для обчислення коефіцієнта
заробітної плати (доходу) враховується сума податку (плати за
патент), внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до
законодавства збільшується відповідний податок (плата за патент)
зазначеної фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
4. При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично
сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який
розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для
застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому
розмірі, в тому числі членів їх сімей, що беруть участь у
здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за
відповідний місяць визначається за формулою:
Ф
З = --- х 100%, де:
Т
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з
якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за
місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати
(доходу);
Ф - сума фактично сплаченого страхового внеску у фіксованому
розмірі за відповідний місяць;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у
відповідному місяці.
Стаття 41. Виплати (доходи), що враховуються в заробітну
плату (дохід) застрахованої особи для обчислення
пенсії
До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії
враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою
після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом
були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного
фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини
заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до
набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до
законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне
соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального
розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені
внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що
діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася
пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ), і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної
плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження
максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої
сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну
плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої
перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для
обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які
відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до
заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), і не перевищують
5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на
кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також
порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для
обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
( Пункт другий статті 41 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2343-IV ( 2343-15 ) від 13.01.2005 )
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із
здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною
третьою статті 24 цього Закону.
Стаття 42. Індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із
збільшенням середньої заробітної плати
працівників, зайнятих у галузях економіки
України, прожиткового мінімуму та страхового
стажу
( Назва статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2291-IV ( 2291-15 ) від 23.12.2004 )
1. Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно
до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
2. Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї
статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні
за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня
поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який
відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої
заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком, за
винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік
перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних
виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то
збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього
підвищення. ( Абзац перший частини другої статті 42 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у
межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів
України.
3. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується
розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону.
Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру
прожиткового мінімуму. ( Статтю 42 доповнено частиною згідно із
Законом N 2291-IV ( 2291-15 ) від 23.12.2004 )
{ Дію частини четвертої статті 42 зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що у 2007 році перерахунок пенсії відповідно до
частини четвертої статті 42 провадиться з урахуванням не менше ніж
24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього
перерахунку) пенсії згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006 }
4. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії
продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з
урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як
через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням
страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу),
з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу,
зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Стаття 43. Перерахунок пенсій, призначених до набрання
чинності цим Законом
1. Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі
втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання
чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на
підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату
(дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в
пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло
раніше, а також додаткових документів, одержаних органами
Пенсійного фонду.
2. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності
цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було
раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній
справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за
період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього
Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії
визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону
із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих
у галузях економіки України, за 2002 рік.
Стаття 44. Порядок звернення за призначенням (перерахунком)
пенсії
1. Заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її
відстрочення та необхідні документи подаються до територіального
органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи
уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного
фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики,
особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому
довіреності, посвідченої нотаріально.
{ Частина перша статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 67-V ( 67-16 ) від 03.08.2006 }
2. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана
застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення
пенсійного віку.
Стаття 45. Строки призначення (перерахунку) та виплати
пенсії
1. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім
таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем
досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не
пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком
не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний рік
страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до частини першої
статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім
днем повного року відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано
до страхового стажу, а в разі його відсутності - з дня, що настає
за днем досягнення пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення
інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох
місяців з дня встановлення інвалідності;
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності
в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33
цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня
виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33
цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до
дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. { Пункт 2
частини першої статті 45 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 436-V ( 436-16 ) від 12.12.2006 }
У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону
виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по
інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня
настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по
інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох
місяців з дня настання такого права. { Пункт 2 частини першої
статті 45 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 436-V
( 436-16 ) від 12.12.2006 }
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з
дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про
призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня
смерті годувальника.
2. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого
пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
3. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з
дня подання заяви з усіма необхідними документами.
4. Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків,
передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38,
частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього
Закону, провадиться в такі строки: ( Абзац перший частини
четвертої статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2291-IV ( 2291-15 ) від 23.12.2004 )
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого
числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії,
якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним
до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо
заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення
пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини,
якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа
наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
5. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає
територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня
їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або
про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Стаття 46. Виплата пенсії за минулий час
1. Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав
право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за
минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за
отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії,
але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта
суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують
місячного розміру пенсії.
2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що
призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без
обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати
частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням
строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Стаття 47. Виплата пенсії
1. Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють
виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за
який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним
у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України
або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок
у порядку, передбаченому законодавством. { Абзац перший частини
першої статті 47 в редакції Закону N 67-V ( 67-16 ) від
03.08.2006 }
Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної
плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи
пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного
пенсійного забезпечення.
2. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок
оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії
за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії
довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату
пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
3. Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі
виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних
підставах у порядку, встановленому законодавством.
4. У разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію
відповідно до частини другої статті 33 цього Закону (крім
випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого
статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності
виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33
цього Закону.
{ Статтю 47 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 436-V
( 436-16 ) від 12.12.2006 }
Стаття 48. Виплата пенсії особам, які перебувають
на повному державному утриманні
1. Під час перебування пенсіонера на повному державному
утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується
25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його
пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між
пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків
призначеної пенсії.
2. Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі
(закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени
сім'ї, зазначені в частині другій статті 36 цього Закону, які
перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому
порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина
пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії -
зазначеним членам сім'ї.
3. Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії
пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і
другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де
пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його
особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські
рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються
виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Дітям-сиротам за період перебування на повному державному
утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в
повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у
банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні,
виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою
годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку.
При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії
у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський
рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному
утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання
дітей у цих установах.
5. Виплата пенсії з урахуванням положень цієї статті
здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому
пенсіонер зарахований на повне державне утримання.
Стаття 49. Припинення та поновлення виплати пенсії
1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів
Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять
недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше
не передбачено міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців
підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
2. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням
територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів післ